П Р И Т Ч А П Р О Щ А С Т Я
Йшов якось по дорозі старий мудрець.
Він не поспішав: то зупиниться, щоб помилуватися птахами в небі, то подивиться на польові квіти, тихо помолитися.
Тут він побачив чоловіка, який йшов йому назустріч і ніс на плечах важку поклажу. Одного погляду на цю людину було достатньо, щоб зрозуміти, наскільки йому важко.
- Чому ти вибрав собі шлях тяжкої праці і нескінченних страждань? - запитав зустрічного учитель.
- Я страждаю не просто так! Я терплю випробування для того, щоб моїм дітям і онукам довелося жити в благополуччі і щасті, - відповів нещасний. - Всі мої предки тисячі років робили це: прадід прирікав себе на непосильну працю заради діда, дід гарував заради батька, батько тягнув лямку заради мене, а я буду терпіти страждання заради благополуччя моїх дітей.
- Скажи, а хтось із членів вашої родини взагалі був колись щасливим? - запитав старець.
- Поки що ні, але мої діти і внуки вже точно стануть щасливими! - захоплено промовив бідний роботяга.
- Знаєш, є така мудрість: неграмотний нікого не може навчити читати, а заєць ніколи не виховає сокола, - промовив мудрець. - Спочатку потрібно спробувати самому бути щасливим, і тільки потім ти сам зможеш навчити своїх дітей мистецтву щастя. Це і буде найцінніше, що ти можеш їм залишити після себе!